[Куплет 1: Петрик]
Добре, що мама не чула моєї творчості
Але шкода пішла рано. Я скучаю, мамо
Побачимось, коли я стану вічним ветераном
А доти болітиме в грудях рана
Пробач свого шарлатана: як не бійка, то маріхуана
Не зря давала прочухана
Готуватись до війни закликав ще коли до міської ради балотувався
Тоді білборд "Захистимо Одесу!" на районі красувався
А я з побратимами на полігоні тренувався
Ти в залі як красуєшся, так і красувався
А я після операції на штурм пітомніка вривався
На трофейному тигрі Філя в кулемет вгризався
Кожен підор обісрався, коли дізнався
Що то "Кракен" Харківщіною проривався
В чорних пакетах Іван додому доставлявся
Кадирівців не бачив, тіки в тік току сміявся
Сміявся, коли зрозумів що в 15-му не воював, а готувався
То був лише початок, повномасштабної війни зачаток
Час поділитись на дівчаток та курчаток
Мужики зараз ходять без краваток
Ночують під відкритим небом без палаток
Не приємно, коли прилітає до пороху додаток
Коли на виїзд їдеш – бери багато лопаток
Якщо війну програємо – кому вона лишиться в спадок? поневоленим гандонам? На всяк випадок:
Якщо любиш медок, люби і холодок
Для своєї труни я сам скую ґвіздок
І не потрібні будуть ґвоздіки
Ці строки з голови викинь
Якщо куриш – світло вимкни (Світло вимкни)
[Куплет 2: Молодий]
В моїй голові мислі застили після побаченої гнилі
Думав ще не раз стримав те, що перед тим закинув
І не говорь, пьяна слива, що на барі п'є вино з динєй
Після бойових місяців на приїзд у місті злива
Зустрічаю друзів сміливих
Говорят роблять усе, щоб допомагати армії усім можливим, друзі мої – важди. Хтось з нами назавжди
А хтось першим спригнув з нашої тропи
Сміливості проявляй, не тупи
Спокійні вихідні означає що в батальйоні тримають посаду іменно тобі
Щас штурмовиє групи придержи дорогу ведьмами з пмками наточили
Обводити відділення рішається ті, хто на вічну пам'ять у наших серцях назавжди
Піздячити за них нам усім треба тепер дважди
Все, що навіть не є можливо однажди настане
Я в це вірю з братами
Гордо після пройденного разом несу ваше ім'я, хлопці
Хто загиблий, за майбутнє нашої країни, відважні хлопчини за кожного помстимося, побратими
Не уявлятиму, коли знову місто так застигне
І не буде цій гнилі і що вас більше не побачу, герої України, бмп в камуфляже крокодила в рамках збитого К-52 пограничниками
До виходу щітані хвилини, цепляємо курсор детектива
Текстами шлемо посил та зробимо все можливе
Щоб і тебе загнати на войну, дебіла
Накіпєло так, що вже притупило
У мене для вас хуйові новини (Хуйові новини)

[Приспів: Мосін]
Мені сняться квіти. Це ґвоздики
Молоді, хоробрі – всі загиблі
Як умру, то поховайте на могилі
Заберіть моє тіло – це важливо
Мені сняться квіти. Це ґвоздики
Молоді, хоробрі – всі загиблі
Як умру, то поховайте на могилі
Заберіть моє тіло – це важливо
[Куплет 3: Череп]
Мене не можна назвати гарним сином
Але у смутну годину не задумуваючись стану щитом за країну
Не скажу навіть що я гарна людина
Але не буду мовчати та ховатись як гнида
Не буду шукати купу відмазок та казати вам уйму казок
Але коли бачу дівчин на війні, а вас – ні, в мене шок
Поясніть: як так? (Як так?)
Я півтори роки не бачив свого рідного сина
Поки ти у жінки ховався під юбкою
Так чому я повинен поважати тебе, псина?
Ти знову надуєш свої піздляві губки
Мені не потрібні награди і кубки
Їх навіть більше у волонтерів, ніж в мене
Молодий важить 50 кг, але підняв важких снарядів більше ніж рекордів Шварценеггер
Не повернути вже павших побратимів
Вони дивляться на нас зверху
Я відчуваю їх поряд коли тримаю свій сектор
Біль нестерпна, я так часто ллю сльози навіть без причини, але кому я це все розповідаю
Це ж не твоя війна, дурачина (Це ж не твоя війна, дурачина)

[Куплет 4: Чіткий]
Нахуй оно тебе там ваще в центре города долбоёбу нужна та война
Світло вимкни, хай свічка горить
Тобі не уникнути поганих новин
Ввечері центр міста переповнений людьми
Рейдери кальян захватили: очі ріже від диму
Нащадки спадщину не хочуть нести
Якщо це не твоя війна, чому продувжуєш тут жити?
120-ту міну краще прибережи, накрили псевдопатріота з тилу
Поки він біжить, хоче з країни втекти
Проросіські сусіди потребують допомогу у груди вилами, мають свинцеве грузило, недостатність серцево-судинну
Помер у червні минулого літа, як привид продовжую жити, серед тих, хто не розуміє: не треба пиздіти, що ти воював
Після того як випив
Я ціллю сказав – ти заплатив. стоять хрести, на них – живі люди
Болить, коли немає змоги прийти до близьких
Часто мерехтять у схожих обличчях
Як хочеш, так і розумій, Дементеєвка, "Мамба"
Гнилий командир, каже знав, що ми померти повинні
Це строки не ефемерні, їх не стерти на відміну від тебе, таким чортам при житті влаштуємо пекло
Дайте командирське крісло:
Покажу як списувати на війну таких хуєсосів без докору совісті треба
Посмертна видача глека, біла людина – підстилка абрека, дівчатка сховалися. Ау, де ви?
Ми сльози поклали на демо
Де воно чекає як і воно на мене
Навіть міцно в руках тримаючи пекло
Жалість до ворога може вбити тільки тебе
На пробитому колесі далі коробочка пре
30-ка запалює дім. Навідник питає: куда ще насипати їм? Буцефал БТР-4. Махаю птаху, що повис серед неба
Система дешифрування Головного Управління Репа
[Приспів: Мосін]
Мені сняться квіти. Це ґвоздики
Молоді, хоробрі – всі загиблі
Як умру, то поховайте на могилі
Заберіть моє тіло – це важливо
Мені сняться квіти. Це ґвоздики
Молоді, хоробрі – всі загиблі
Як умру, то поховайте на могилі
Заберіть моє тіло – це важливо

Дівізія тут

[Куплет 5: Радік]
Сьогодні моя душа залишається сумною
Захоплена цією тишиною
Так багато довкола тяжких втрат всередині братського кола, коли потрапляєш до пітьми – немає ніяких відповідей
Щоб знайти світло в цій степені сумності
Ти не тікай від мене, краще відкрий очі, уважніше слухай: прийде і твоя черга взяти у руки меч, тренуйся щоб вжити
Моя провінція виховувала мене у кращих традиціях
З дитинства всім казав, що буде священна битва: з щитом або на щиті
Мені не вірили. "Що ти мелеш, дурний?"
Та не хватало порад та батьківської руки на плечі
Не було старшого, хто б направив та навчив
Та я сам вчився. Мамо, дякую що витягла мене з братом у ті смутні часи
Мінорний посил, сказав цитати із гри, але вона буде в кінці
Минали роки, йшли воїни в небо клином
Ці трагедії вас нічого не навчили
Спочатку було багато людей
А потім – тільки свої. Розділяли горе в кругу сімʼї
Для когось це просто статистика, для когось – ні
Пробач, кохана, я багато років зраджую з тою сукою, яка кормиться енергією і душою
Дякую за сина та надійний тил
За те, що завжди мене ждеш (Завжди мене ждеш)
Якщо покладуть два коїна на очі, не лий сльози дівочі
Розвій мій прах в найвищій точці країни
Запали фаєр жовтий та синій

Ми зберігаємо пам'ять про подвиги, коли обличчя вже стираються із наших спогадів, та пам'ять залишається навіть коли відбирають решту

[Куплет 6: Мосін]
В моїх словах можна почути тільки сльози і смерть. запитуєш чому? Життя звичайно круговерть
Танк може стріляти, але не їхати
А коли їде – то не стріляє вже
Розпач і біль – це все, що в нас є
Якщо не перемога, то навіщо це все?
В дитинстві без батька не розумів за що мені це
З роками на війні ціль – вижити понад усе
Я не відповідаю за інших людей
Якщо хочеш плакати – поплач, одразу стає легше. чиновники, корупціонери, заможні діти депутатів
Котрі не воюють. Я чую це не вперше
Вони мене не хвилюють, мені байдуже на них
Ти за себе відповідай поки твій дім орки лупцюють
Мені від тебе нічого не треба
Роби все сам що далеко до тебе
Скрутні часи показують що ти за людина
Хоча я навіть нічого не розповідав про себе
Предсмертний адреналін – тяжка ситуація
Дуже важко стискає ребра
Діти Інтернета, чорно-біла зебра
Стяг жовто-блакитний, кров капає з неба
Закомплексовані люди з іншим баченням цвіту
Розповідають про те як потрібно жити
Спершу одна війна, зараз – інша
Якщо служити не для країни, то взагалі для кого служити?
Вірити в перемогу недостатньо, для цього потрібно щось робити
Нічого не відбудеться само по собі
А медалі ще потрібно заслужити
Осінь, панівна мати всіх погод
Завжди думаєш про краще, але очікуєш невзгод
Кажуть, у багатих свої причуди, може й так
Ворожа кров ллється на нашу землю, горить підбитий танк Тарас Григорович Шевченко написав "Кобзар"
Ти нічого не зробив, хіба що тільки крав
Тяжка праця і злидні були у наших потомків ще два століття по тому
Якщо не можеш нести свої кайдани не потрібно передавати далі по колу
Майстри військової справи дім захищають під артилерійським вогнем
Труну за труною привозять на кладовище
Ворога зустрічаєм тільки мечем
Мамо, пробач за те, що раніше ми так з тобою не спілкувались як зараз
Після того як батько наклав на себе руки світ дуже змінився, мається на увазі
На війні знайшов те, про що в школі не розповідали
Біль болюча, нестерпна. Воєнні спогади завжди зі мною
Ми багато від чого страждали
Перший бойовий вихід, перша контузія, перше поранення
Перший стрілковий бій, перша впавша міна, перша авіа бомба, котра впала поруч з нами
В компʼютерні ігри мабуть вдома всі грали
Найбільша світова війна з часів Другої світової
З усіма видами бомб, окрім ядерної зброї
Хто може нам сказати що ми боїмось чого-то?
В кінці тунеля не видно ні бога, ні чорта
Врятуйте нас промінням ранковим
Самотня доля боротись за перемогу
Смерть стоїть на порозі, по моїй щоці провела своєю рукою Ново-Прокопівка, Роботіно, Бахмут
З корнета пряме влучання в Bradley – це не жарти
Наші загиблі військові валяються по посадках
Їх навіть ніхто не забирає, спишуть як і завжди
В документах помітять як безвісті пропавших, або зниклих держава наша ледаща, скільки ти таких випадків прикриваєш?
А найголовніше – нащо?

[Приспів: Мосін]
Мені сняться квіти. Це ґвоздики
Молоді, хоробрі – всі загиблі
Як умру, то поховайте на могилі
Заберіть моє тіло – це важливо
Мені сняться квіти. Це ґвоздики
Молоді, хоробрі – всі загиблі
Як умру, то поховайте на могилі
Заберіть моє тіло – це важливо